Головні висновки статті є такими. Роман Михайлович II, великий князь Чернігівський, уперше згадується у 1372 р. як союзник Московської держави. Між 1372 та 1375 рр. він уступив Чернігівське князівство великому князю ...

Рецензія на книгу: Ҕура Харди. Итинерариі Ростислава Михайловича. Сремска Митровица-Нови Сад, 2019, 160 с.

У статті розглядається питання про походження князів Глинських та їхні володіння на межі XIV – XV ст. Можна вважати встановленим, що вони були нащадками знаменитого еміра (беклярібека) Мамая, який, у свою чергу, належав ...

У статті досліджується ґенеза «Корибутівської» традиції походження князів Збаразьких та Вишневецьких. Установлюється приблизне місце розташування давнього Несвіжу – родового гнізда їхніх предків, князів Несвізьких. ...

Мета дослідження полягає у висвітленні умовного «другого періоду» життя Федора Любартовича, який він провів в основному на руських землях Польського королівства (орієнтовно 1406/1407–1431 рр.), а також у визначенні складу ...

Рецензія на книгу: Лицкевич О.В. "Летописец великих князей литовских" и "Повесть о Подолье": опыт комплексного критического разбора. Санкт-Петербург: Дмитрий Буланин, 2019, 928 с.

У статті піддається критиці версія О. В. Журавля, згідно з якою Михайло Чернігівський був сином не Всеволода III Святославича Чермного, великого князя Чернігівського й Київського, а Всеволода Святославича, князя Трубчевського. ...

У статті здійснено спробу ідентифікації великого князя Олега Чернігівського, ченця Павла, який поминається у Введенсько-Печерському пом’яннику. Автор вважає, що мова йде про князя Олега Курського, суперника Михайла ...

У статті досліджується генеалогія та діяльність сіверських Наримунтовичів – однієї з гілок литовсько-руської династії Гедиміновичів, представники якої наприкінці XIV – початку XV ст. володіли кількома удільними князівствами ...